Види та устрій електричних щитів — як вибрати для дому чи вулиці

Електричний щиток – це серце вашої домашньої електромережі. Саме в щитку зосереджені пристрої захисту та управління електроенергією, які оберігають вашу оселю від перевантажень і коротких замикань та дозволяють розподілити живлення між усіма споживачами​. У цій статті я, Сергій Бондар, електрик із 10-річним досвідом, простою мовою розповім про види електрощитів, їх будову й правила вибору для квартири, приватного будинку чи встановлення на вулиці. Ми розглянемо, що таке електрощиток, які вони бувають (навісні ЩРН, вбудовані ЩРВ, поверхові, мультимедійні, вуличні), з яких елементів складаються, чим різняться однофазні й трифазні щити і на що звертати увагу при виборі. Окремо поділюся практичними порадами, типовими помилками та дам відповіді на часті запитання.

Види розподільчих щитів

Існує кілька типів розподільчих щитів, кожен з яких підходить для конкретних умов експлуатації. Розглянемо найпопулярніші типи щитів, які можна використовувати в різних ситуаціях: у квартирі, приватному будинку, гаражі чи на вулиці.

Що таке електричний щиток і для чого він потрібен

Електричний щиток (розподільчий щит) – це спеціальний короб (ящик), всередині якого розміщується електрична апаратура: автоматичні вимикачі, УЗО (пристрій захисного відключення), дифавтомати, лічильники, шини та інші компоненти. Основне призначення щитка – розподіл електричної енергії по групах споживачів і забезпечення захисту проводки та людей від аварійних ситуацій​. Простою мовою, щиток збирає живлення, що надходить з вводу (від електромережі чи лічильника), і роздає його по різних лініях: освітлення, розетки, побутова техніка тощо. При цьому кожну лінію він захищає власним автоматом, а УЗО чи дифавтомати оберігають від витоку струму на землю.

Щиток виконує кілька важливих функцій:

• Безпека: усередині щита встановлені захисні пристрої, які під час перевантаження або короткого замикання миттєво вимикають живлення, запобігаючи пожежі та ураженню електричним струмом.

• Зручність керування: всі вимикачі (автомати) зібрані в одному місці. Ви легко можете знеструмити потрібну групу (наприклад, вимкнути світло чи розетки в кімнаті) або весь будинок одразу за допомогою ввідного автомата.

• Захист обладнання: щиток також може містити реле напруги та пристрої захисту від імпульсних перенапруг (УЗІП), які рятують вашу техніку від стрибків напруги й грозових розрядів.

• Облік електроенергії: у деяких щитах встановлюється електролічильник (наприклад, у щиті обліку), який дозволяє вести облік споживання. У квартирних щитках лічильника зазвичай немає – він стоїть окремо, наприклад, у поверховому щиті.

Щиток, щит, шафа — що як називається

У побуті можна почути різні терміни: електричний щит, щиток, розподільча шафа. Незважаючи на схожість, є нюанси:

• Електричний щиток – частіше так називають компактні розподільчі щити в житлових приміщеннях. Це настінний або вбудований короб, де розміщуються автомати та УЗО квартири чи будинку. Слово "щиток" зазвичай має на увазі невеликі розміри.

• Електричний щит – більш загальне поняття. Так можуть назвати як щиток квартири, так і, наприклад, основний ввідний щит всього будинку. У технічній документації часто використовують термін розподільчий щит (РЩ).

• Розподільча шафа – зазвичай, це великий щит у вигляді шафового виконання (підлоговий або навісний великого розміру). Шафи застосовують для більш складних або промислових електроустановок, де потрібно багато місця для обладнання. Наприклад, головні щити (ГРЩ) чи шафи автоматики можуть бути у вигляді металевих шаф.

• Ящик – іноді кажуть "електричний ящик" або "бокс". Це розмовне позначення корпуса щита. Наприклад, можна почути: "встановити бокс на 12 модулів".

Таким чином, щиток – невеликий пристрій для квартири чи будинку, шафа – велика щитова для складних систем, а слово щит універсальне й залежить від контексту.

Пристрій електричного щитка

Стандартний домашній розподільчий щиток включає кілька основних частин і компонентів:

• Корпус – сам короб (бокс), зазвичай із металу або пластику, з дверцятами. Корпус має місце для кріплення DIN-рейки(ок) і отвори (вводи) для кабелів. Багато корпусів продаються як порожні корпуси для щитів – ви купуєте тільки ящик, а наповнення збираєте самі.

• DIN-рейка – металева профільована рейка стандартної ширини 35 мм, на яку кріпляться модульні автомати й інші пристрої. Усередині щитка може бути одна або кілька DIN-рейок (у багаторядних щитах). Рейка фіксується всередині корпуса шурупами або засувками.

• Автоматичні вимикачі – широко відомі "автомати". Це пристрої, які захищають ланцюги від надструмів (перевантажень і коротких замикань). У домашньому щиті автомати стоять на кожній групі проводки (світло, розетки, кухня, кондиціонер тощо). Під час перевищення струму автомат миттєво розмикає ланцюг.

• УЗО (пристрій захисного відключення) – воно ж диференціальний вимикач. Контролює струм витоку на землю та вимикає живлення, якщо виявить витік (наприклад, коли людина випадково торкнулася оголеного проводу чи пробило ізоляцію на корпус приладу). У щитку може бути одне загальне УЗО на кілька ліній або кілька УЗО на групи ліній (наприклад, окремо на розетки вологих приміщень). Номінальний струм витоку зазвичай 30 мА для захисту людей.

• Диференційовані автомати (дифавтомати) – гібрид автоматичного вимикача й УЗО в одному корпусі. За функціями поєднує захист від перевантаження/КЗ та захист від витоку. Дифавтомати ставлять або замість пари “автомат+УЗО” на кожну лінію, або на групу ліній. Перевага – економія місця (займає 1-2 модулі замість 2-3), недолік – вартість. Вибір між УЗО+автомат чи дифавтоматом залежить від схеми захисту й бюджету.

• Нульова та заземлювальна шина – металеві гребінки чи колодки, до яких підключаються робочі нулі (N) і захисні провідники заземлення (PE) усіх відходячих ліній. Шини зазвичай кріпляться на ізольованих стійках усередині щитка. До них гвинтами фіксуються кінці проводів. Нульова шина розділяє один вхідний нейтральний провід на кілька нейтралей ліній, а PE-шина об’єднує всі захисні заземлення. В однофазних щитах зазвичай одна нульова шина і одна PE-шина; у трифазних може бути кілька.

• Кабель-канали, тримачі проводів – для акуратності монтажу всередині щитка використовують пластикові міні-короби або просто стяжки, щоб укласти провідники. Багато модульних щитків мають знімні бокові панелі з каналами для прокладання проводів між рядами автоматів. Охайність усередині щитка не лише естетична, а й спрощує подальше обслуговування.

• Ввідний апарат – у склад щитка також входить пристрій, через який підключається зовнішнє живлення. Це може бути ввідний автоматичний вимикач (тоді він одночасно виконує роль загального вимикача) або рубильник чи вимикач навантаження. Ввідний автомат зазвичай має струм вище, ніж у груп, і потрібен для знеструмлення всього щита.

Таким чином, усередині щитка – компактне компонування всіх потрібних елементів. Корпус із DIN-рейками, на них автомати й УЗО, збоку шини для нейтралей та землі, все з’єднано провідниками. Ззовні видно лише важелі автоматів та, можливо, віконце лічильника або індикатори.

Різниця між однофазним та трифазним виконанням. У звичайній квартирі використовується однофазна мережа ~230 В: у щит заходить один фазний провід і нуль. У багатьох приватних будинках та на виробництвах підключають три фази ~400 В: до щита підходять одразу три фазні дроти (L1, L2, L3) та нейтраль. Конструктивно однофазний щит простіший – у ньому вся навантаження розподіляється від однієї фази, тому ввідний автомат однополюсний (плюс нуль може йти через вимикач чи на шину напряму), а групи – однополюсні автомати. Трифазний щит складніший: ввідний автомат щонайменше триполюсний (на всі три фази одночасно) або встановлюють трифазний рубильник. Для розподілу навантаження по фазах у щиті ставлять або спеціальний розподільчий блок (крос-модуль), або виконують розводку фаз по різних групах автоматів вручну. Наприклад, групи розеток можуть бути підключені до фази А, освітлення – до фази B, кухня – до фази C, щоб рівномірно розподілити навантаження. Якщо є трифазні споживачі (наприклад, насос 380 В чи проточний водонагрівач 3Ф), на них ставиться окремий триполюсний автомат.

Трифазний варіант щита потребує більше місця: самі ввідні апарати (автомат, УЗО) більші, їх три чи чотири полюси займають 3-4 модулі замість 1-2​. Крім того, потрібно місце для крос-модуля для розподілу потужності по фазах, а також місце для двох додаткових реле напруги​. Проектування трифазного щита складніше, ніж однофазного, а збирання займає більше часу і не лише через більший розмір.

Що обов’язково повинно бути в щиті. Незалежно від фазності, у розподільчому щиті обов’язково повинно бути:

1. Ввідний захисний пристрій. Це або автоматичний вимикач, або пакетний вимикач/рубильник. Він служить для загального захисту лінії вводу та можливості знеструмити всій щит. Номінал ввідного автомата підбирається за виділеною потужністю та перерізом ввідного кабеля (часто 40–63 А для житла).
2. Окремі шини N і PE. У сучасних мережах TN-S і TN-C-S нейтраль та земля розділені, тому в щитку має бути окрема шина для нейтралей усіх ліній і окрема для заземлення. Їх не можна з’єднувати разом (виняток – вхідний PEN, але це тема заземлення). Всі заземлюючі провідники від розеток, приладів з’єднуються на загальну PE-шинку, прикручену до корпусу щита.
3. Групові автомати за кількістю ліній. Кожна лінія (група розеток, світло тощо) повинна бути захищена автоматичним вимикачем відповідного номінала (зазвичай 6–16 А для освітлення, 16–25 А для розеткових груп, 25–40 А для плити, вводу у квартиру тощо). Дозволяється об’єднувати кілька малопотужних ліній під один автомат, але це погана практика – краще на кожну окремий.
4. Диференційний захист. За сучасними нормами безпеки, всі розеткові кола і лінії у вологих зонах мають бути захищені від витоку струму. Це реалізується або УЗО, або дифавтоматами. Щонайменше, одне УЗО 30 мА повинно стояти на групи розеток санвузла та кухні (а краще на всі лінії, окрім, можливо, освітлення). Ввідне УЗО 100 мА (протипожежне) також іноді включають у схему.

При дотриманні цих умов ваш електрощит буде безпечним і функціональним. Додатково рекомендується: встановлення ОПН/УЗІП при повітряній лінії електропередачі, встановлення реле напруги при нестабільному живленні, наявність схеми щита (наклейки з позначенням автоматів).

Як вибрати відповідний щиток

IP-захист, матеріал, місце монтажу

Під час вибору щита враховуйте умови встановлення (квартира/дім, вулиця чи приміщення), матеріал корпусу та потрібний ступінь IP-захисту. Якщо щиток буде на вулиці чи у вологому приміщенні – обирайте герметичний бокс із високим IP (не нижче IP54, оптимально IP65). У теплих сухих приміщеннях можна монтувати бокс зі ступенем захисту від IP41 або IP31. Місце монтажу визначає й тип щита: для інтер’єру краще вбудований пластиковий (естетика), для гаража чи технічного приміщення – навісний металевий (міцність). За матеріалом: пластиковий щит краще всередині будинку (не іржавіє, виглядає охайно), а металевий – для вулиці та гаража (ударостійкість, пожежобезпечність). Завжди розраховуйте розмір щита із запасом: краще нехай залишаться вільні модулі, ніж потім не вистачить місця. Наприклад, якщо потрібно встановити 12 модулів, беріть корпус на 18. Також перевірте, чи стануть усі кабелі й чи зручно підключати – інколи варто взяти щиток більшого розміру, щоб полегшити монтаж.

Типові помилки при виборі електрощита

• Неправильний розмір щита. Купують занадто маленький корпус, у який ледве вміщуються всі автомати. Краще взяти щит із запасом модулів, аніж потім жаліти про тісноту.

• Не той клас захисту (IP). Наприклад, ставлять звичайний щиток IP31 на вулиці чи у вологому приміщенні – всередину потрапляє пил і волога, контакти окислюються. Або навпаки, беруть дорогий герметичний бокс там, де досить простого. Добирайте IP до умов експлуатації.

• Встановлення у зовнішній стіні. Вбудований щит, змонтований у холодній зовнішній стіні, зазнає конденсату​. Це небезпечна помилка монтажу – щитки встановлюють лише всередині опалюваних приміщень.

• Надмірна економія. Використання дешевих несертифікованих компонентів чи відсутність необхідних аксесуарів (шини, клеми, маркування) ускладнює й погіршує роботу щита. Не економте на шкоду безпеці й зручності.

Де застосовуються розподільчі щити (приклади)

Розподільчі щити знаходять застосування не лише у квартирах і будинках, а й у різних ситуаціях:

• Квартира в багатоповерхівці: як ми обговорювали, у квартирі стоїть груповий щиток на 6–12 автоматів. На сходовій клітці – поверховий щит із ввідними автоматами й лічильниками. Таким чином, квартира підключається через два щита.

• Приватний будинок: зазвичай є ввідний вуличний щит (ЩУР на фасаді чи стовпі) із лічильником і ввідним автоматом, з якого кабель іде в будинок. У будинку – головний розподільчий щит (ГРЩ) з розведенням по кімнатах (кухня, гараж, поверхи). Також можуть бути окремі щитки: наприклад, щит управління опаленням (з автоматами на котел, насоси), щит АВР із генератором (автоматичного вводу резерву) тощо. У великому будинку на кожен поверх ставлять свій щиток, запитаний від загального.

  

• Будівельний майданчик: тимчасове електропостачання здійснюється через переносний розподільчий щит (ящик із розетками й автоматами, часто з ручкою для перенесення). Підключається до джерела (генератора чи мережі) й роздає електрику на інструменти, освітлення вагончиків та інше. Такі мобільні щити бувають в ударостійких кейсах, розрахованих на вулицю.

Висновок і практичні поради

Правильно вибраний і змонтований електрощиток – запорука надійної та безпечної роботи всієї електропроводки у помешканні. Підсумуємо й дамо декілька завершальних рекомендацій:

• Під час купівлі щита беріть трохи "із запасом". Додаткові вільні модулі ніколи не завадять – згодом може знадобитися додати нову лінію, місце має бути.

• Не економте на безпеці. Обов’язково передбачте УЗО чи дифавтомати на небезпечних лініях (ванна, кухня, вулиця). Захист від витоку струму життєво необхідний – він може врятувати життя.

• Правильно монтуйте й обслуговуйте. Щиток має бути в місці, де його не заллє водою і не пошкодять механічно. Періодично перевіряйте кріплення проводів і відсутність перегріву контактів. Також не полінуйтеся наклеїти всередині схемку або підписи, що за що відповідає – це спростить життя під час будь-якого ремонту.

Сподіваюся, ця докладна інструкція допомогла вам розібратися, які види електрощитів бувають і як вибрати оптимальний щиток для своїх потреб. Пам’ятайте, що електрощит – це не те, на чому слід економити чи ставитися недбало. Довіряйте сертифікованим компонентам і професіоналам, тоді ваша домашня електромережа прослужить довгі роки без збоїв і небезпечних ситуацій.

Автор статті: Поставити питання експерту

Сергій Бондар

Електрик із 10-річним досвідом спеціально для Electro Market.